Антон Чехов: «Купуйте у Верне тістечка...»

Алла ГОЛОВАЧОВА
к. філ. н., директор Будинку-музею Чехова в Ялті
спеціально для «Я»
переклад з російської — Катерина ТУРКІНА

Такий початок має один із найвідоміших оповідань А. П. Чехова — «Дама із собачкою». Він був написаний у Ялті у 1899 році, і дію його розпочато теж у Ялті: тут має місце зустріч героїв, що змінить життя обох.

Серед відомих ялтинських прикмет першим у Чехова названий «павільйон Верне». Довгий час він залишався місцевою пам'яткою.

У 1880—1890-ті роки мешканцем Ялти був французький підданий Едмунд Верне. У «Списках купців Ялти, які оголосили власні капітали за 1887 рік», його зазначено як торговельника із правами купця 2 гільдії. У 1886 році Верне став власником Паризької кондитерської на Набережній у будинку К. В. Бентковського. Напроти кондитерської на берегу було (удалить) відчиненої ялтинської бухти, просто в морі, на палях було встановлено павільйон у вигляді шестигранного шатра. Вільна дерев’яна тераса була заповнена легкими вишуканими меблями. На шпилі даху майорів прапор Російської імперії. У павільйоні продавали лікувальні і столові води, морозиво, пізніше чай, каву, шоколад.

Із першого ж свого приїзду до Ялти влітку 1889 року Чехов став постійним відвідувачем павільйону на палях. 18 липня 1889 року тут підстерегла його п’ятнадцятилітня Олена Шаврова, що мріяла стати письменницею.

Вона підготувала для осуду Чеховим рукопис свого оповідання про курортні характери, проте для молодої дівчини було непристойно зустрічатися із дорослим чоловіком наодинці, а розмовляти про своє письменство у присутності рідних і знайомих не було бажання.

Обравши момент вранці, Шаврова збоку спостерігала, як Чехов, вийшовши через ворота дачі, що була розташованою поруч, спрямував до павільйону Верне над морем, щоби напитися кави. У цей час Набережна була ще порожньою, і у Верне теж майже нікого не було.

Рішучою ходою дівчина увійшла до кафе і розташувалась на першому ліпшому стільці біля виходу, опинившись просто сонця. Чехов, який сидів у глибині, впізнав її та запросив: «Будьте ласкаві сюди, у тінь. Тут прохолодніше і ближче до моря».

Письменницька доля Шаврової виявиться незначною, проте ця зустріч не мине дарма ані для неї, ані для його життя. У пізніших згадках Шаврова відзначала, що Чехов, сидячи у павільйоні, все дивився у бінокль на човен, що намагався поставити вітрило і вийти у відкрите море. На відміну від нього, який любить дивитися на море, герой його оповідання Гуров дивиться у протилежний бік, на берег, на Набережну, на якій вперше бачить «даму із собачкою» на прогулянці.

14 травня 1896 року дерев’яний павільйон на палях було зруйновано пожежею. Проте його швидко поновили, і путівники за 1897 рік знову рекламують Паризьку кондитерську Верне на набережній, напроти мебльованих кімнат готелю «Маріїно».

Із лютого 1898 року новим власником павільйону стає Емілій Андрійович Флорен. Проте мешканці Ялти продовжують називати кондитерську давнішнім іменем. Саме як «павільйон у Верне» його позначено у «Дамі із собачкою», написаній наприкінці 1899 році. І в листі Чехова до матері із Ніцци у січні 1901 року йде мова: «…купляйте у Верне тістечка…»

Флорен, як і Верне, французький громадянин, був мешканцем Ялти у 1890—1910-ті роки. Земля, на якій була розташована кондитерська, належала місту. 25 лютого 1898 року міська управа оголосила торги, на яких виступили чотири претенденти. Одержав перемогу Флорен як той, хто запропонував найбільшу ціну річної оренди — 210 рублів.

Початковий строк оренди склав три роки, у подальшому оренду було продовжено, Згідно із зростом торгівлі, орендна плата була збільшена до 50%. Проте ціни були залишені доступними, а якість асортименту — морозива, славнозвісних тістечок буше і тортів — високим…На межі 1890—1900-х років у кондитерській Флорена склянка чаю або молока коштувала 10 коп., велика чашка чорної кави — 15 коп., чашка шоколаду із бісквітами — 25 коп., порція морозива — 25 коп. Алкоголю ніколи не було у продажу, прибутки зростали за рахунок кількості продаж. Незмінно було збережено репутацію найкращої кондитерської міста не тільки за якістю продукції, але й за рівнем обслуговування відвідувачів.

Флорен брав участь у благодійних заходах, жертвував гроші на будівлю санаторія для малозабезпечених, здійснював допомогу дитячому притулку. У червні 1913 року його було зараховано до числа дійсних членів Ялтинського відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу, що свідчило визнання його серед найкращих представників ялтинської інтелігенції.

Кондитерська Флорена згадується у романі Веніаміна Каверіна «Перед дзеркалом» (1970), дія якого частково відбувається в Ялті, а деякі герої так чи інакше причетні до долі та особистості Чехова. У 1914 році героїня Каверіна Ліза Тураєва пише з Ялти: «Що же сказати про відому кондитерську Флорена? Напроти неї, вглиблюючись у море, стоїть на палях поплавок, теж Флорена, той самий, який (за чутками) описав Чехов у „Дамі із собачкою». Утім, Чехов його якось перейменував, не пам’ятаю«. Чехов називав його за першим власником Верне, у пам’яті наступного покоління як емблема Ялти залишився приморський павільйон з іменем Флорена.

В еміграції, працюючи над спогадами про Чехова, Іван Бунін поновлює пам’ятну замальовку: «Маленька Ялта, троянди, кипариси… Кав’ярня та купальня Верне на палях біля набережної. Мої ранки там. Купальниці -не у костюмах, а в сорочках, здійнятих у воді».

У 1918 році, у розпалі громадянської війни у Криму, та сама бухта буде наповнена іншими, жахливими «купальниками» у здійнятих сорочках; про це він напише у мемуарному романі «Інші береги» (1954) Володимир Набоков, залишивши Ялту у 1919 році: «На ялтинському молі, де Дама із собачкою загубила колись свій лорнет, більшовицькі матроси прив’язували до ніг арештованих мешканців і, поставивши спинами до моря, розстрілювали їх; рік потому, водолаз доповідав, що на дні опинився у щільному натовпі мерців, що стояли струнко».

У 1910-ті роки інші ялтинці і приїжджі роздивлялись з його тераси Набережну або мол із святковим натовпом відпочивальників, що зустрічає пароплави, а ввечері милувались незвичним освітленням моря, також описаному у «Дамі із собачкою»: «вода була бузкового кольору, такого м’якого і теплого, і нею простувала золота смуга». Дуже швидко все це стане сприйматися як втрачена ідилія.

А згодом поспіль будуть стерті з обличчя міста й багато інших визначних пам’яток. І павільйон-кафе на палях залишить про себе згадку лише у рядку чеховського оповідання і на старих ялтинських картках, що закарбували його зовнішній вигляд у різні часи, збережених у рідкісних колекціях. Дивлячись на них, з особливою гостротою відчуваєш своєрідність місця і часу, у подальшому, на жаль, втрачені містом та історією.

Ілюстрації — із фондів Будинку-музею А. П. Чехова в Ялті
та Ялтинського історико-літературного музею.

Автор: Алла Георгійовна ГОЛОВАЧОВА

кандидат філологічних наук, автор книги «Пушкін, Чехов та інші. Поетика літературного діалогу» (2005) та статей з історії світової літератури,
директор Будинку-музею Чехова в Ялті